Якщо постачальник передав талони на пальне, але не забезпечив можливості отримати за ними пальне на АЗС, це може вважатися невиконанням обов'язку з поставки товару.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.03.2026 залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1661/25, яким задоволено позовні вимоги прокурора в інтересах районної державної адміністрації про повернення ТОВ сплаченої суми коштів за товар відповідно до умов договору купівлі-продажу.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що відповідач не виконав умови договору щодо передання позивачу палива за договором, тому у відповідача виникло зобов`язання з повернення позивачу його вартості, яка була сплачена ним. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом п. 1.2 договору купівлі-продажу товарів сторонами узгоджено, що під товаром, який є предметом поставки за цим договором, слід розуміти товар відповідно до ДК - 021:2015 - "Нафта і дистиляти". Тому суд визнав безпідставними доводи відповідача про те, що предметом купівлі-продажу є саме талони на паливо.
Крім того, як установив суд, у самому тексті договору сторони не узгоджували умови передання талонів на паливо замість самого палива, а також не узгоджували умови щодо пов`язаних із цим правовідносин (наприклад, щодо зберігання товару, переліку місць отримання палива за талонами, строку його отримання, тощо). Посилання на отримання палива за талонами з`явилося лише в Специфікації, а також у видаткових накладних та специфікаціях до них.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 04.08.2026 погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанції, зазначивши, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, як підстава касаційного оскарження судових рішень, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Відтак не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. У даній справі суди застосували положення частини 2 ст. 693 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки встановили неналежне виконання продавцем - відповідачем свого зобов`язання з передання товару покупцю - позивачу.
_03_03.png)
