Правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Щодо стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2020 позов залишено без розгляду на підставі п. 7 частини 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку із встановленням сторонами договору підряду третейського застереження та поданням відповідачем заперечення щодо розгляду спору в господарському суді у строки, встановлені законодавством.

Від відповідача 05.10.2020 надійшло клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу у сумі 3464,51 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 15.10.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020, у задоволенні такого клопотання відмовлено.

У вказаному додатковому рішенні суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що за змістом частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України убачається, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Проте, відповідач не надав доказів на підтвердження своєї позиції щодо необґрунтованих дій з боку позивача, а саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з позивача понесених витрат у справі.

Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 (https://bit.ly/3wvd4Sd) підтримала позицію, викладену у постанові Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 922/1623/20 (https://bit.ly/3cNWepF) та додатковому рішенні Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі № 922/1623/20 (https://bit.ly/3vBkkL6) та дійшла, зокрема, таких висновків:

• Аналіз ст.ст. 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 ст. 130 зазначеного Кодексу, оскільки вказана норма є спеціальною.
• Згідно з положеннями п. 7 частини 1 ст. 226 ГПК України залишення позову без розгляду на підставі цієї норми реалізується лише у випадку, якщо від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
  Положення п. 7 частини 1 ст. 226 ГПК України наділяють виключно відповідача правом на подання такої заяви; реалізація цього права відбувається лише за власною волею відповідача.
  При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення наведеної статті не свідчать про неможливість розгляду справи господарським судом у разі відсутності відповідної заяви відповідача.
• Висновки судів про відмову у задоволенні клопотання відповідача про стягнення судових витрат через недоведення відповідачем необґрунтованості дій позивача щодо звернення до господарського суду з позовом про стягнення грошових коштів внаслідок порушення зобов`язань за договором є правильними.