У разі, якщо позивач, всупереч заборон, встановлених законом, поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно,єдиним можливим способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна
Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.11.2024 скасував рішення Господарського суду Полтавської області від 03.06.2024 у справі № 7/127(917/649/24) (яким було відмовлено у задоволенні позову арбітражного керуючого СТОВ (в межах справи про банкрутство) про витребування майна з чужого незаконного володіння)
Мотиви з яких виходив місцевий господарський суд при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції визнав такими, що:
фактично узалежнюють можливість ефективного застосування віндикаційного способу судового захисту від необхідності попереднього оспорювання «проміжних» відчужень, що несумісно ані з приписами ст. 6, 13 ратифікованої Україною ЄКПЛ та ст.2 ГПК України, ані з усталеною правовою позицію ВП ВС висловленою, зокрема, у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18);
ігнорують правові висновки щодо належності саме віндикаційного способу захисту у розглядуваних правовідносинах щодо оспорювання законності вказаних свідоцтв про право на спадщину та договір купівлі - продажу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, висловлені у постанові ВС від 01.06.2023 у справі №7/127(917/1862/21), згадуваної Позивачем;
створюють хибні підстави «легалізації» первісного відчуження майна від власника поза його волею через вчинення подальших відчужень цього майна (до того ж у період, коли відносно віндикації цього майна розглядався спір) - продовження ланцюгу відчуження - що не відповідає змісту ст. 330, 388 ЦК.
Крім того, судом застосовано заходи забезпечення виконання цієї постави, а саме: заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до моменту виконання цієї постанови вчинення будь-яких реєстраційних записів щодо спірних об`єктів нерухомого майна, окрім реєстрації права власності на нього за позивачем.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 04.02.2025 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, зазначивши, що віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників.
Щодо застосування судом апеляційної інстанції заходів забезпечення виконання постанови (до моменту її виконання реєстрацією права власності на спірне майно за Позивачем), Верховний Суд зазначив, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. З огляду на викладене та обставини цієї справи, колегія суддів вважала, що здійснені судом апеляційної інстанції заходи забезпечення належного виконання прийнятого ним судового рішення у цій справі є правомірними та виправданими метою судового захисту - відновлення порушених прав позивача.
_03_03.png)
