Судова практика Верховного Суду

Застосування персонально санкції до фізичної особи не означає те, що такі санкції є такими, що застосовані до Товариства, кінцевим бенефіціарним власником якого є ця фізична особа.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 922/3069/24 рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 скасовано. Відмовлено у позові прокурора про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії, стягнення з ТОВ на користь Лікарні одержаних за договором грошових коштів, а з Лікарні – стягнення цих коштів в дохід держави.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що оскільки Товариство не включено до списку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) (прокурором протилежного не доведено), зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов’язаннями свого учасника (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №922/1589/22 та від 12.12.2024 у справі №922/3275/23).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 02.07.2025 підтримав правову позицію суду апеляційної інстанції, зазначивши, що оскільки Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, тому застосування персонально санкції до фізичної особи не означає те, що такі санкції є такими, що застосовані до Товариства, кінцевим бенефіціарним власником якого є ця фізична особа.
Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом "Про санкції"", у суду відсутні підстави вважати, що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор. Оскільки, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб`єктів, які приймають рішення про застосування санкцій, у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією" у розумінні п.25 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції". 

З повним текстом постанови Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 922/3069/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128653745.