Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постановою від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанцій та наголосив, що законодавець у ч. 2 ст. 388 ЦК України, яка регулює інститут віндикації, закріпив норму, яка містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), у відповідності до результатів якого відбулася купівля-продаж, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця. Єдиним можливим механізмом відновлення порушених прав, за захистом яких звернувся прокурор у цьому випадку, є витребування такого майна, однак за умови доведеності недобросовісності набувача.
Верховний Суд акцентував увагу на тому, що порушення процедури торгів, навіть якщо воно і буде встановлене, не може бути поставлене за вину учаснику таких торгів, адже це питання стосується законності та правомірності дій особи, на яку держава поклала обов’язок виконання судового рішення. Доводи про необхідність з’ясування такої законності та правомірності покупцем перш ніж взяти участь у торгах фактично покладають на покупця додатковий обов'язок ревізування дій державних органів в межах виконавчого провадження, що взагалі не відноситься до його компетенцій та можливостей. Учасник прилюдних торгів діє в умовах довіри до законності дій держави в особі її органу – виконавчої служби і не може здійснювати ревізію виконавчого провадження, перевіряючи, на забезпечення яких саме рішень включено майно до реалізації. Вирішення цих питань віднесено виключно до компетенції державного виконавця. Крім того, сам по собі факт визнання торгів такими, що проведено з порушенням, не може автоматично характеризувати набувача майна як недобросовісного.
Також суд касаційної інстанції підтвердив правильність практики стягнення судових витрат у справах за позовами прокурорів в інтересах держави не тільки з відповідних державних органів – позивачів, а й з органу прокуратури – у рівних частках.
_03_03.png)
