Ключові тези виступів доповідачів другої сесії науково-практичної конференції, що відбулася 08.05.2026

Шановні колеги!

До вашої уваги - ключові тези виступів доповідачів другої сесії науково-практичної конференції «Актуальні проблеми правозастосування під час розгляду справ щодо земельних відносин та права власності: практика Верховного Суду, стандарти Європейського суду з прав людини та розвиток законодавства», у межах якої обговорено особливості представництва прокурором інтересів держави в суді та актуальну правозастосовну практику у сфері земельних відносин.

Другу сесію науково-практичної конференції «Процесуальні питання під час розгляду земельних спорів та спорів щодо права власності. Окремі питання представництва» розпочав суддя ВС у КГС Віталій Зуєв, який присвятив свій виступ темі «Особливості представництва прокурором інтересів держави та територіальної громади в суді. Виключні випадки».

Віталій Зуєв зазначив, що питання участі прокурора залишається одним із найскладніших для господарської юрисдикції. Він нагадав, що значна кількість справ у КГС ВС була пов’язана саме з проблематикою представництва прокурором інтересів держави, а відповідні питання неодноразово передавалися на розгляд Великої Палати ВС. За словами судді, судова практика у цій сфері постійно балансує між двома підходами: з одного боку, участь прокурора має бути винятковою, а з другого – саме прокурор нерідко порушує перед господарськими судами суспільно важливі питання, які потребують судового захисту.

Доповідач навів приклади справ, у яких участь прокурора є виправданою, зокрема коли йдеться про захист майна закладів освіти, земель історико-культурного призначення, природоохоронних територій, земель водного фонду чи інших об’єктів, що мають значний публічний інтерес. Водночас він звернув увагу на протилежні ситуації, коли прокурор фактично підміняє юридичний відділ органу місцевого самоврядування, звертаючись до суду у спорах незначної майнової вартості або в питаннях, які сам орган мав би вирішувати самостійно. Саме тому, на його переконання, критерій «виключного випадку» потребує уважного й змістовного застосування, а не формального відтворення в судових рішеннях.

Окремо Віталій Зуєв зупинився на співвідношенні національної практики та підходів ЄСПЛ, зокрема у спорах щодо втручання держави в земельні права особи. Він зауважив, що принцип належного урядування не означає автоматичного збереження за особою майна, набутого внаслідок незаконних дій органів влади, якщо така особа об’єктивно не могла набути відповідне право. У таких випадках, на думку судді, слід розмежовувати питання повернення майна, яке має суспільне чи державне значення, та питання належної компенсації. Водночас він наголосив, що дії органів місцевого самоврядування в земельній сфері нерідко не відповідають стандартам належного урядування, навіть якщо зовні виглядають формально законними.

Підсумовуючи, суддя звернув увагу на ризики розпорошення земельних спорів між різними юрисдикціями після змін, пов’язаних із законодавством про адміністративну процедуру. Він наголосив, що спори щодо землі та власності здебільшого залишаються спорами про право, а тому спроби переводити їх у площину адміністративного судочинства можуть порушити процесуальну єдність і ускладнити ефективний захист прав. Віталій Зуєв підкреслив важливість збереження послідовної позиції господарської юрисдикції щодо належного способу захисту в земельних спорах, зокрема у випадках, коли оскарження рішення ради саме по собі не є ефективним способом захисту порушеного права.

Презентація судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєва В.А. "Особливості представництва прокурором інтересів держави та територіальної громади в суді. Виключні випадки".

Начальник управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури Ольга ПЕТРОВА розповіла про виняткові випадки представництва інтересів держави органами прокуратури у земельній сфері та у сфері захисту державної і комунальної власності в аспекті рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р/2025, а також проаналізувала актуальну правозастосовну практику Верховного Суду й новели законодавства у цій сфері.

Звертаючи увагу на значні показники позовної роботи органів прокуратури у сфері захисту інтересів держави, вона зазначила, що у 2025 році було подано 357 позовів щодо земельних ділянок загальною площею понад 2800 га на суму понад 1,2 млрд грн, що свідчить про актуальність та масштабність відповідної категорії спорів.

Аналізуючи рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р/2025, Ольга Петрова наголосила на тому, що прокуратура не є органом універсального представництва, а тому підстави для здійснення представницької функції мають бути чіткими та конкретизованими. У зв’язку з цим наразі розробляються законодавчі зміни до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які мають визначити перелік виключних випадків представництва прокурором інтересів держави та деталізувати процедури встановлення відповідних підстав з метою недопущення порушення прав, гарантій і свобод людини та забезпечення балансу публічного й приватного інтересів.

Було зазначено, що у разі неприйняття відповідних змін органи прокуратури продовжать здійснювати представництво інтересів держави з урахуванням сформованої правозастосовної практики.

Доповідачка наголосила, що на практиці існує значна кількість спорів, у яких саме втручання прокуратури забезпечує ефективний захист суспільного інтересу, зокрема у випадках незаконного вибуття державного чи комунального майна під час приватизації, бездіяльності уповноважених органів влади або коли такі органи самі є порушниками.

У межах доповіді також було проаналізовано сучасні підходи Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо дотримання принципу пропорційності втручання у право власності. Як приклад наведено рішення ЄСПЛ у справі «Галина Степанівна Нога проти України» від 09.04.2026, у якому Суд звернув увагу на значення добросовісності набувача майна та необхідність оцінки його поведінки під час придбання спірного майна.

Окремо під час виступу йшлося про актуальні підходи Верховного Суду у спорах цієї категорії та необхідність врахування розвитку правозастосовної практики під час формування правової позиції органів прокуратури.

Як приклад наведено спори щодо повернення у державну власність майна, обмеженого в цивільному обороті, зокрема споруд цивільного захисту, які вибули у приватну власність всупереч законодавчим обмеженням. Окремо було зазначено, що Верховним Судом сформовано нові підходи до визначення ефективного способу захисту у таких правовідносинах, у зв’язку з чим окремі справи передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики.

Також доповідачка звернула увагу на окремі питання правозастосування щодо процесуального статусу прокурора у спорах за участю органів місцевого самоврядування та подальшого формування підходів Верховного Суду у віндикаційних спорах.

На завершення доповідачка винесла на професійне обговорення низку практичних питань, пов’язаних із застосуванням актуальної практики Великої Палати Верховного Суду у земельних та віндикаційних спорах.

Зокрема, увагу було зосереджено на проблематиці визначення належного способу захисту у спорах щодо земель археології, земель водного та природно-заповідного фонду, а також на питаннях застосування негаторних та віндикаційних позовів у спорах про повернення державного та комунального майна.

Також було акцентовано на питаннях застосування правових висновків Верховного Суду щодо необхідності визнання недійсним первинного правочину як передумови для витребування майна, що має суттєве значення для значної кількості справ, які наразі перебувають на розгляді судів.

Презентація начальника управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури Петрової О.І. "Представництво інтересів держави органами прокуратури у земельній сфері та у сфері державної та комунальної власності в аспекті рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р/2025 з урахуванням актуальної практики Верховного Суду".

Подальшу дискусію щодо участі прокурора у господарських спорах продовжив суддя Господарського суду Полтавської області Ігор КЛЬОПОВ, який зосередився на питаннях трансформації прокурорського представництва в умовах конституційних змін, а також окреслив актуальні виклики захисту публічного інтересу у господарському судочинстві.

Свій виступ він розпочав із низки практичних питань, пов’язаних із подальшим функціонуванням механізму представництва прокурором інтересів держави після 1 січня 2027 року, зокрема щодо того, хто забезпечуватиме захист незаконно відчужених земель оборони, водного фонду та іншого державного майна, а також якими мають бути межі втручання прокурора у господарський процес.

Аналізуючи рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р/2025, Ігор Кльопов зазначив, що судова практика перебуває на етапі формування нових підходів до участі прокурора у господарському процесі. Зокрема, він зазначив, що попередня модель представництва інтересів держави прокурором ґрунтувалася на формальному підтвердженні бездіяльності уповноваженого органу без належної оцінки причин його незвернення до суду та економічних наслідків відповідних спорів для територіальної громади.

Особливу увагу суддя приділив проблемним питанням участі прокурора у господарському процесі, які існують нині, та запропонував можливі процесуальні рішення для їх вирішення.

Зокрема, йшлося про ризики можливого затягування судового процесу у разі вступу прокурора у справу на пізніх стадіях розгляду. У цьому контексті було запропоновано застосовувати так звану «процесуальну точку заморозки», за якої вже здійснені процесуальні дії та досліджені докази не підлягають повторному розгляду.

Окремо йшлося про ситуації, у яких позиція прокурора не збігається з позицією органу місцевого самоврядування, в інтересах якого подано позов. На думку доповідача, у таких випадках суд має враховувати позицію відповідного органу як безпосереднього носія публічного інтересу.

Також було порушено питання застосування строків позовної давності у спорах за участю прокурора. Доповідач звернув увагу на необхідність обчислення таких строків із моменту, коли про порушення дізнався уповноважений орган влади, а не орган прокуратури.

Серед інших проблемних аспектів було названо відсутність ефективного механізму процесуальної перевірки підстав вступу прокурора у справу, а також особливості використання у господарському процесі матеріалів кримінального провадження, які, на думку доповідача, мають оцінюватися виключно за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Окремо Ігор Кльопов зупинився на ризиках виникнення так званого «позивацького вакууму» після 2027 року у спорах, де орган місцевого самоврядування фактично не здійснює захист інтересів держави чи територіальної громади. Як один із можливих механізмів вирішення цієї проблеми було запропоновано посилення ролі звернень громадян як підстави для ініціювання прокурором представництва публічного інтересу в суді.

Крім того, він запропонував п’ять практичних стандартів, які, на його думку, можуть застосовуватися судами вже сьогодні без очікування законодавчих змін. Зокрема, йшлося про необхідність перевірки реальної бездіяльності уповноваженого органу, дотримання принципу субсидіарності прокурорського представництва, застосування судового контролю під час відкриття провадження, забезпечення стабільності процесуальних дій та дотримання принципу рівності сторін у процесі.

Підсумовуючи виступ, доповідач наголосив на важливості формування збалансованої судової практики, яка забезпечуватиме одночасний захист публічного інтересу, принцип правової визначеності та гарантії справедливого судового розгляду для всіх учасників господарського процесу.

Примітка. 15 травня 2026 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 15253 «Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” щодо приведення у відповідність з Конституцією України функцій прокуратури в частині здійснення представництва інтересів держави в суді”, спрямований на врегулювання проблемних питань, які стали предметом професійного обговорення під час другої сесії конференції.