Передача в оренду належного банкруту майна повинна відбуватися за погодженням з керуючим реалізацією майна, а кошти, які можуть бути отримані за договорами оренди підлягають передачі керуючому реалізацією, на якого покладений обов`язок забезпечити погашення, у тому числі поточної заборгованості з утримання та збереження майна в порядку ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 21.04.2026 скасував рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/4587/13 (922/2765/25) в частині визнання недійсними договорів оренди приміщень та залишив в силі рішення в частині стягнення з відповідача в ліквідаційну масу боржника - ФОП безпідставно отриманих коштів.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання договорів недійсними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлення позову до ОСОБА_1, як представника божника, свідчить про вимоги до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом спірних правовідносин, а лише виконувала функції представника та діяла від імені та в інтересах довірителя. Крім того, не залучення до складу співвідповідачів - сторін за договорами оренди - ТОВ "Ін Форс Груп" та ОСОБА_2 є самостійною підставою для відмови у позові в частині визнання договорів оренди недійсними. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про обґрунтованість вимог до ОСОБА_1 про стягнення в рахунок поповнення ліквідаційної маси банкрута ФОП грошових коштів в сумі, безпідставно отриманої за укладеними договорами оренди з третіми особами та в умовах безпідставного розпорядження зазначеними коштами на власний розсуд, всупереч вимогам КУзПБ. Апеляційний суд також зауважив, що ОСОБА_1 також як і інша особа, керуючись ст.ст. 59, 60, 64, 113, 133 КУзПБ мають право як поточні кредитори завернутися з відповідними вимогами (якщо існують докази існування таких вимог) до боржника у справі про неплатоспроможність ФО, та отримати задоволення своїх вимог в порядку черговості, визначеною ст.133 КУзПБ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 02.07.2026 погодився з висновком суду апеляційної інстанції в частині стягнення безпідставно отриманих коштів, зазначивши, що, з огляду на норми КУзПБ, апеляційний господарський суд правильно виснував, що передання належного банкруту майна в оренду мало відбуватися за погодженням з керуючим реалізацією майна, а кошти, які були отримані за договорами оренди підлягали передачі керуючому реалізацією та саме на останнього покладений обов`язок забезпечити погашення, у тому числі поточної заборгованості з утримання та збереження майна в порядку ст. 133 КУзПБ. Встановивши відсутність правових підстав для набуття, збереження та розпорядження відповідачем грошових коштів, отриманих в якості плати за здачу в оренду нерухомого майна, належного банкруту та включеного до ліквідаційної маси боржника, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд правильно застосував положення ст. 131 КУзПБ у сукупності зі ст. 1212 ЦК України та ухвалив законне рішення про стягнення таких коштів з відповідача в рахунок ліквідаційної маси ФОП.
_03_03.png)
